Політичний і соціальний пристрій Київської держави

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ [UA]| ИСТОРИЯ УКРАИНЫ [RU
БИОГРАФИИ




COUNT





 

Політичний і соціальний пристрій Київської держави.

З 10 по 13 століття організація Київської держави змінилося докорінно. Під час правління Володимира і Ярослава відбувається централізація - адміністрацію на місцях призначають у Києві. Однак потім починається децентралізація й місцеві князі виходять із підпорядкування київському князеві.

Спочатку вся влада перебувала в руках Київського князя. Він був головнокомандуючим війська, політичним правителем і верховним суддею. Таку владу мала родина Рюриковичей. Князі опиралися на військову силу - дружину. Ідеологічно князівську владу підтримувала церква. Князь правил ( виконавча влада) і судив ( судова влада) за допомогою призначених їм намісників, серед яких в основному минулому сини князя, посадників, воєвод. Крім центральної князівської влади існувала й місцева організація, що складалася з тысячников, сотників і десятників. Після цього князівське й місцеве керування змінилося.

Дружинники князя мали подвійну функцію: як військо і як його ближайщие радники. Дружинники перебували при князі, жили при його дворі. Спочатку дружина складалася з варягів, а потім вона стала слов'янської, котра була пов'язана з місцевим життям і населенням. Вищих дружинників набирали із кращих місцевих людей або з людей, які вирізнилися під час війни; їх стали називати боярами.

Князь радився з боярською радою, що складався зі старших дружинників, а також вищих представників місцевого населення й духівництва. Функції цієї ради залежали від особистої волі князя. Під час племінної організації важливим органом влади було віче, на якому вирішувалися важливі справи. При перших Рюриковичах їхня роль знизилася. Однак, після ослаблення централізованої держави віче знову починає відігравати важливу роль. Але, на Україні воно не було постійним органом влади ( як це було в Новгороді й Пскові).

У князівський період існувала особлива соціальна структура суспільства. На верхньому щаблі стояли бояри, кращі люди. Однак, це не була замкнута каста. У неї могли переходити сини священиків і навіть смердів. Більшість бояр були із числа князівських дружинників, які осіли на землі, або із числа місцевих землевласників. Бояри мали деякі привелегии, закон захищав їхнє майно й життя.

Населення міст складалося з богатых і бедных верств населення, які займалися торгівлею й ремеслом. Багаті торговці майже не відрізнялися від бояр, земельної аристократії. Багатих місцевих, а також іноземних купців називали - гості, купців середнього статку - купці, а дрібних крамарів, ремісників - чернь. У Києві жили постійно багато іноземних купців - вірмени, євреї, греки, німці, чехи, поляки й інші.

Серед вільних людей, які належали до нижньої верстви населення були смерди - найбільш численна частина сільського населення. Вони жили на власній землі або на землі князя, платили податі, виконували різні повинності - будували зміцнення, мости, дороги, брали участь у народному ополченні.

Наступних верств населення був шар закупів, людей, які взяли займ - купу й повинні були його віддати. Вони були тимчасово позбавлені волі, але не втрачали при цьому цивільних прав.

Самою нижньою категорією населення були раби - челядь або холопи. У більшості випадків це були військовополонені або діти рабів. Із прийняттям християнства їхнє положення покращилося. Устав Володимира Мономаха також захищав їхнє життя.

Для соціального пристрою Київської держави було характерно те, що всі ці шари не були замкнутими. Холоп міг стати смердом або навіть купцем, а боярин за якісь злочини міг стати смердом.

Зміст підручника по історії України

.:· Самые важные учебники и рефераты про ИСТОРИЮ УКРАИНЫ (с)
Даты, хронология событий, рефераты по истории Украины, учебник по историй украины, Сайт про историю Украины