Україна в складі Росії й Австро - Угорщини

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ [UA]| ИСТОРИЯ УКРАИНЫ [RU
БИОГРАФИИ




COUNT





 

Україна в складі Австро - Угорщини.

Західна Україна, що входила до складу Австрійської імперії, була дуже відсталої в соціально - економічних відносинах. Це був один із самих бідних районів Європи. Галичина ввійшла до складу Габсбурзької імперії під час правління імператора Йосипа 2, що використав Галичину як область для випробування своїх соціально - економічних і освітніх реформ. При ньому були зменшені повинності селян на користь поміщика, знищена особиста залежність селянина від поміщика. Однак після його смерті більша частина реформ була скасована.

В 1848 - 1849 роках в Австро - Угорщини відбулася революція в результаті якої було скасовано кріпосне право, було створено парламентське представництво. Поляки спробували домогтися того, щоб всі делегати від Галичины були поляками. Проти цього виступили українські представники. Вони почали вимагати прав автономії для українського населення. Почав видаватися український журнал Зоря Галицкая. Відкрилося освітнє літературне товариство Галицко - Російський Сволок.

На Західній Україні вкрай не вистачало землі для обробки, особливо в Карпатах. Саме тому багато західних українців починають емігрувати на захід - у Канаду, США, Австралію, Бразилію й інші країни. Пік цієї еміграції довівся на кінець 19 - початок 20 століття. Особливо багато селян переселилося в Канаду. А Західна Україна в основному так і залишалася сировинним придатком Австрійської імперії. Звідси вивозили деревину, тут почали добувати нафта, але переробляли все це вже на заході.

Національний рух на українських землях.

Після смерті Миколи 1 в 1855 році підсилився український національний рух. Прикладом для наслідування були члени Кирилло - Мефодиевского товариства серед яких був і Тарас Григорович Шевченко - відомий український поет. У Петербурзі й Києві нове покоління української молоді початок організовувати освітні суспільства, так звані громади. Петербурзька громада на чолі з Пантелеймоном Кулишом і Василем Бєлозерським. Особливістю київської громади було те, що вона намагалася наблизитися до народу. Її очолював Володимир Антонович. За їхні народницькі позиції їх називали хлопоманами, а також украинофилами.

Така діяльність украй не сподобалася российкому уряду й результат не сповільнив з'явитися. У липні 1863 року міністр внутрішніх справ Петро Валуїв своїм так званим Валуевским циркуляром заборонив видання українською мовою наукових, релігійних і освітніх книг, а також діяльність недільних шкіл. Відразу після цього громади були разпушены, а багато їхніх членів були заслані. Через десять років український національний рух знову початок діяти, тепер на нелегальному становищі. Воно було очолено Володимиром Антоновичем. У Києві була заснована так звана Стара Громада, що розвила широку культурну діяльність. Взявши під опіку Южнозападный відділ Російського Географічного Суспільства, Громада опублікувала масу важливих матеріалів, пов'язаних з історією, культурою, релігією й побутом українського народу. В 1873 році у Львові було засноване Суспільство імені Т.Г.Шевченко (перетворене в 1893 році в Наукове Суспільство імені Т.Г.Шевченко).

В 1876 року Олександр 2 видав так званий Эмский указ, у якому заборонив не тільки видання, але й ввіз літератури українською мовою. Багато діячів українського національного руху були змушені емігрувати. У Швейцарію виїхав один зі членів Старої Громади Михайло Драгоманів. На Україні починають дйствовать соціалістичні групи, однак украинофилы не сходилися з ними в багатьох питаннях і не мали близьких контактах. З початку 1890 - х років на Україні з'являється безліч нелегальних політичних організацій: Братерство Тарасовцев (1891 - 1898) під керівництвом Володимира Антоновича. Особливе значення мала Революційна Українська Партія - РУП (1900 - 1905). Серед інших українських політичних формацій були Українська Социалистичная партія (1900 - 1903), Українська Народна Партія (1902 - 1907), Українська Демократична Партія (1904 - 1905), Українська Радикальна Партія (1904 - 1905) - останні дві партії в 1905 році створили Українську Демократичну Радикальну Партію (1904 - 1913). В 1905 році члени РУП організували Українську Социал - Демократичну Робочу Партію, що разом з Українською Партією Соціалістів - Революціонерів зіграла важливу роль у державотворенні в 1917 році. Координаційному политическо - культурною організацією було Товариство Українських Поступовцев (1908 - 1917) на чолі з Михайлом Грушевським.

У результаті революції 1905 року були скасовані багато заборон на видання українською мовою, з'явилися освітні суспільства Просвита. У парламенті російської імперії - Державній Думі, була організована українська фракція, у яку входили близько 50 депутатів.

На Західній Україні в 1880 - х роках невелика група української інтелігенції на чолі з Іваном Франком і Михалом Павликом познайомилися з Михаилом, що перебувався в еміграції, Драгомановым, і під його впливом в 1890 році заснували Українську Радикальну Партію. У політичних і культурних відносинах на Західній Україні все-таки було вільніше чим у Російській імперії. З 1868 року працювали суспільства Просвита, які до 1914 року мали 3.000 невеликих бібліотек і нараховували близько 37.000 членів. Були організовані українські спортивні організації Сичь і Сокил.

На Західній Україні в кінці 19 століття були утворені наступні політичні організації: Національно -Демократична Партія (1899), Українська Социал - Демократична Партія (1899), Католическо - Росіянин Союз. Русофіли в 1900 році організовують Російську Народну Партію. На початку 20 століття на Західній Україні спостерігається деяке загострення украино - польських відносин.

Зміст підручника по історії України

.:· Самые важные учебники и рефераты про ИСТОРИЮ УКРАИНЫ (с)
Даты, хронология событий, рефераты по истории Украины, учебник по историй украины, Сайт про историю Украины