індивідуальне і національне самопізнання

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ [UA]| ИСТОРИЯ УКРАИНЫ [RU
БИОГРАФИИ




COUNT





 

Зв'язок між індивідуальним і національним самопізнанням

Як видно із усього цього, між індивідуальним і національним самопізнанням існує найтісніший внутрішній зв'язок і постійна взаємодія. Чим більше в даному народі існує людей, "познавших самих себе" і "ставших самими собою", - тим успешнее йде в ньому робота з національного самопізнання й по створенню самобутньої національної культури, що, у свою чергу, є запорукою успішності й інтенсивності самопізнання індивідуума. Тільки при готівці такої взаємодії між індивідуальним і національним самопізнанням можлива правильна еволюція національної культури. Інакше ця остання може зупинитися на відомій крапці, тоді як національний характер, що складається з окремих індивідуальних характерів, зміниться. У цьому випадку весь зміст самобутньої національної культури пропаде. Культура втратить живий відгук у психіці своїх носіїв, перестане бути втіленням національної душі й звернеться в традиційну неправду й лицемірство, здатні лише утруднити, а не полегшити індивідуальне самопізнання й індивідуальну самобутність.

Якщо визнати, що вищим земним ідеалом людини є повне й доконане самопізнання, то прийде визнати, що тільки та культура, що може такому самопізнанню сприяти, і є щира. Для того щоб сприяти індивідуальному самопізнанню, культура повинна втілювати в собі ті елементи психології, які є загальними для всіх або для більшості особистостей, дієприкметникових до даної культури, тобто сукупність елементів національної психології. При цьому втілювати такі елементи культура повинна яскраво, опукло, тому що, чим яскравіше вони будуть втілені, тим легше кожному індивідуумові пізнати їх через культуру в самому собі. Інакше кажучи, тільки цілком самобутня національна культура є справжня, тільки вона відповідає етичним, эстетическим і навіть утилітарним вимогам, які ставляться всякій культурі. Якщо людина тільки тоді може бути визнаний істинно мудрим, доброчесн, прекрасним і щасливим, коли він пізнав самого себе й "став самим собою", - те, то ж саме застосовно до народу. А "бути самим собою" у застосуванні до народу - значить "мати самобутню національну культуру". Якщо жадати від культури, щоб вона давала "максимальне щастя більшості людей", то справа від цього не міняється. Адже щире щастя полягає не в комфорті, не в задоволенні тих або інших приватних потреб, а в рівновазі, у гармонії всіх елементів щиросердечного життя (у тому числі й "потреб") між собою. Сама по собі ніяка культура такого щастя дати людині не може. Тому що щастя лежить не поза людиною, а в ньому самому, і єдиний шлях до його досягнення є самопізнання. Культура може тільки допомогти людині стати щасливим, полегшити йому роботу із самопізнання. А зробити це вона може лише в тому випадку, якщо буде така, какою ми визначили її вище: цілком і яскраво самобутньої.

.:· Самые важные учебники и рефераты про ИСТОРИЮ УКРАИНЫ (с)
Даты, хронология событий, рефераты по истории Украины, учебник по историй украины, Сайт про историю Украины